Головна Аналітика та судова практика Аналітика Перспективи впровадження безоплатної правової допомоги
Перспективи впровадження безоплатної правової допомоги

Зараз у парламенті зареєстровано чотири законопроекти**, що стосуються реформування адвокатури:
-№ 1430 (рік тому було внесено на заміну) «Про адвокатуру» Юрія Мірошниченка, Юрія Кармазіна, Дмитра Шенцева, Вадима Колісниченко, Владислава Лук'янова та Ельбруса Тедеєва;
-№ 3549 «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру »(щодо системи адвокатського самоврядування)» Сергія Власенка;
-№ 4353 «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру» Сергія Власенка, Ірини Бережної та Сергія Міщенка;
-№ 4353-1 «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру» Андрія Портнова, Святослава Олійника та Володимира Пилипенко. Бажання реформувати адвокатуру без чіткого розуміння її потреб та без підтримки самих адвокатів може призвести або до численних протестів адвокатських груп та  об’єднань, або до примусового та авторитарного «Закону  про адвокатуру».
Метою дослідження є  дослідження правового підґрунтя та законності запропонованих змін у Закон «Про адвокатуру».
Відповідно до мети, завданнями даної роботи є:
1.Проаналізувати позиції авторів законопроекту щодо критеріїв  
   законності пропонованих ними змін до Закону «Про адвокатуру».
2.Дати правову оцінку запропонованих змін до Закону «Про адвокатуру».
3.З’ясувати перспективи впровадження законопроекту «Про адвокатуру»,
   його значення для адвокатської спільноти та українського суспільства.
Виклад основного матеріалу дослідження.
На вибір Верховній раді представлено кілька законопроектів. Три з них пропонують комплексну реформу. Проект Сергія Власенка № 4353 «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру» можна розглядати як варіант «малої реформи». Він пропонує розширити чинний закон положеннями про З'їзд адвокатів України, передбачити створення професійного самоврядування у регіонах в особі колегій адвокатів та їх рад, а також виключити дискримінаційну норму про участь представників виключно Спілки адвокатів України в кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури. [   ] Зараз зрозуміло, що єдиної думки щодо реформування у авторів законопроектів немає. Великі сумніви викликає можливість проведення  малої реформи адвокатури, наприклад, в контексті зміни порядку доступу до професії та системи професійного самоврядування, проаналізувати, як це працює і в перспективі закріпити в новій редакції. Наприклад, в проекті № 4353, на відміну від проекту № 1430, деталізовано положення про складання кваліфікаційних іспитів на право заняття адвокатською діяльністю, розписано порядок проходження стажування. У той же час, проект № 4353-1 відрізняється від законопроекту № 1430 в питаннях організаційних форм здійснення адвокатської діяльності. Як зазначає Ігор Тказенко, заступник керівника секретаріату Верховної Ради з питань правової політики, на сьогодні тільки проект № 1430 отримав у цілому позитивний відгук Ради Європи. Хоча це єдиний проект, який пройшов міжнародну експертизу, зазначу, що й інші ініціативи у рамках співпраці Комітету та Ради Європи будуть вивчені на предмет відповідності європейським принципам і стандартам. [http://crimealawyers.com/zaplutalisya-v-trokh-sosnakh-advokatura ]  Детально зупинимось на проекті № 4353-1 «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру» Андрія Портнова, Святослава Олійника та Володимира Пилипенко. Суть ініціативи зводиться до запровадження системи надання безоплатної правової допомоги за будь-якими юридичними справами, а не тільки в кримінальному процесі, що має місце зараз і без будь-якої компенсації вартості надання цієї допомоги з боку державного бюджету, на відміну від чинного порядку — мізерної оплати праці адвоката за призначенням. Іншими словами, обов'язок держави  щодо забезпечення і гарантування реалізації соціальних прав людини, в тому числі права на безоплатну допомогу, що закріплений саме за державою як міжнародними правовими актами, так і Конституцією України, автори законопроекту сміливо перекладають на всю адвокатську громадськість, - слушно зауважує в  «Українській правді» Ігор Головань. [http://blogs.pravda.com.ua/authors/golovan/4c722568c67ba/] У великих містах, де працює велика кількість адвокатів та адвокатських об’єднань, ще якось можна уявити почергове безоплатне надання адвокатських послуг. Але «є сільські райони, де працює 1-2 адвокати, а то й жодного. Уявімо собі, як працюватиме запропонована реформаторами адвокатська черга на безоплатну допомогу. У Києві адвокатська черга рухатиметься місяцями й роками, а у якомусь районі єдиний адвокат буде зобов'язаний працювати безплатно кожного дня? Чи реформатори пропонують адвокатам мандрувати Україною в рамках всеукраїнської черги?  Зрозуміло, що  адвокатська діяльність  не обмежується виконанням обов'язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.
Стаття 5 Закону України "Про адвокатуру" передбачає й інші види адвокатської діяльності:
  -консультації та роз'яснення з юридичних питань;
  -усні і письмові довідки щодо законодавства;
  -складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;
  -представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами;
  -юридична допомога підприємствам, установам, організаціям;
  -правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;
  -інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
Варто враховувати, що більшість адвокатів має вузьку спеціалізацію. І некомфортно буде почуватися цивіліст у господарському процесі, а спеціаліст з кримінального права - у медіа-праві. Це не єдині прорахунки авторів законопроекту, які або неуважно вивчали правову нормативну базу  України або ж свідомо байдуже до неї поставилися.
Але з точки зору правового підґрунтя вищенаведені ініціативи не витримують критики.
Відповідно до ст. 1 Конституції України (Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. (зі змінами внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44), Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Проголосивши себе соціальною державою і ще тридцять років тому ратифікувавши відповідні міжнародні угоди, наша країна взяла на себе ряд зобов'язань щодо дотримання і гарантування певного набору соціальних прав своїх громадян. Але за ратифікованими міжнародними договорами саме на державі лежить ряд позитивних обов'язків і дій щодо досягнення відповідного соціального рівня та гарантування певного мінімуму мінімальних соціальних благ. Звичайно це досягається через механізми розподілу і перерозподілу національного доходу, акумулювання відповідних фондів коштів, тобто через опосередковане залучення інших членів суспільства. Але в жодній цивілізованій державі, яка проголосила себе соціальною державою, проблеми і побажання одних членів та прошарків суспільства не вирішуються прямо і безпосередньо за рахунок інших.
Кожен законодавчий акт, як формальний документ вищої юридичної сили, повинен мати, передусім, правовий характер. В протилежному випадку це буде проявом свавілля  на державному рівні. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1., рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання, Вісник Конституційного Суду України, 2004, 00, № 5), [Електронний ресурс]. Режим доступу http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9851, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Законодавча пропозиція очолювана  Портновим вочевидь не відповідає ідеям соціальної справедливості та рівності, нормам моралі, а її реалізація бути втіленням не-права у правотворчій та правозастосовній діяльності нашої держави. 
Згідно із ч. 2 ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Як зазначено в ст. 43 Конституції, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Реалізація ідей безоплатної правової допомоги на запропонованих підставах, порядку і формі на законодавчому рівні буде прямим порушенням конституційної гарантії щодо можливості адвокатам заробляти собі на життя працею, обраною на все життя. Відповідно до п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу другого частини першої статті 39 Закону України "Про вищу освіту" (справа про граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу, Вісник Конституційного Суду України, 2004, 00, №  4 [Електронний ресурс]. Режим доступуhttp://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9850, згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими.  В іншому разі це означало б дискримінацію. Наведене тлумачення положень статті 43 Конституції України відповідає міжнародно-правовим актам. Так, згідно з Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права 1966 року держава може встановлювати тільки такі обмеження цих прав, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це є сумісним з природою зазначених прав, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві (стаття 4).[джерело] Отже, по-перше, мета обмеження статусу працівників, в тому числі працівників вільних професій, має бути істотною, а самі відмінності мають відповідати конституційним положенням. Пропозиція адвокатам працювати без будь-якої винагороди, оплати чи компенсації не може бути обумовлена жодною метою і сама по собі суперечить положенням ст.43 Конституції України. [конституція] По-друге, виключення із конституційних норм, як неодноразово наголошував у своїх правових позиціях Конституційний Суд України, можуть мати місце лише у Конституції, а не у поточних законах.  Зрозуміло що у випадку прийняття даного законопроекту дуже важко буде проконтролювати якість безоплатних послуг. Той факт, що адвокати яких у примусовому порядку змусять масово надавати дані послуги будуть виконувати їх формально є очевидним.
Відповідно до Основних положень про роль адвокатів, прийнятих  VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року, [Електронний ресурс]. Режим доступу http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9851 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_835,  уряди повинні гарантувати ефективну процедуру і працюючий механізм для реального і рівного доступу до адвокатів усіх осіб; уряди мають забезпечити необхідне фінансування та інші ресурси для юридичної допомоги бідним та іншим незаможнім людям. Професійні асоціації адвокатів мають співробітничати в організації та створенні умов подання такої допомоги. Отже, законодавча ініціатива суцільної безоплатної правової допомоги суперечить і нормам міжнародного права, зокрема міжнародним актам щодо статусу адвокатів.
Підсумовуючи вищенаведене, варто зазначити: основоположні міжнародні акти з прав людини, міжнародні акти щодо статусу адвокатів покладають виконання і забезпечення реалізації соціальних прав громадян, в тому числі прав на безоплатну правову допомогу, саме на уряди. Жодна цивілізована і соціально-орієнтована держава не буде перекладати такі обов'язки на адвокатське співтовариство, а подібні ідеї є звичайним політичним піаром, направленим не на реформування справді болючих проблем українського суспільства, а на підвищення власного політичного рейтингу.
Висновки:
1. У даному проекті № 4353-1 «Про внесення змін до Закону України« Про адвокатуру»Андрія Портнова, Святослава Олійника та Володимира Пилипенка існує багато правових прогалин та юридичних суперечностей. Наприклад, примус адвокатів до надання безоплатної правової допомоги суперечить 43 статті Конституції України, де чітко вказано, що за працю людина повинна отримувати винагороду у вигляді оплати.
2.У даному законопроекті відсутні чіткі критерії  відбору осіб, що можуть користуватися безоплатною допомогою.
3.Не зрозумілий перелік юридичних  послуг, що, згідно законопроекту, мають надаватися безкоштовно. 
4.Не врегульований механізм реалізації безоплатної правової допомоги розподілу цієї функції між адвокатами України.
5.Відсутній чинник контролю за наданням даних послуг та їх якості.
6.Рекомендуємо виносити подібні законопроекти на відкриті обговорення адвокатської спільноти України, проводячи їх по містам та районним центрам. Не приймати остаточних  рішень відносно даного законопроекту, не заслухавши думки адвокатів України.
Список використаних джерел:
1.Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. (зі змінами внесеними Законом України від 8  
грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
2.Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О.Л. Жуковської. – К.: ЗОТ «ВІПОЛ», 2004. – 960 с.
3.Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання, Вісник Конституційного Суду України, 2004, 00, № 5),
[Електронний ресурс]. Режим доступу http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9851
4.Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності)
положення абзацу другого частини першої статті 39 Закону України "Про вищу освіту" (справа про граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального
закладу, Вісник Конституційного Суду України, 2004, 00, №  4  [Електронний ресурс],режим доступу http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9850
5.Основні положення про роль адвокатів, прийняті  VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року, [Електронний ресурс]. Режим доступу
http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9851 http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_835

Здобувач кафедри загально правових дисциплін ННІПП КНУВС                                          Р.З. Гусейнова-Чекурда
Адвокат, партнер  адвокатської  компанії "Юстем"                                                                      С.Г. Деледивка
Кандидат юридичних наук, професор,зав.кафедри цивільного права Академії адвокатури України 
О.С.  Захарова

 **Розглянуто законопроекти, представлені робочими групами народних депутатів до Верховної Ради. Зокрема, законопроект про реформування адвокатури № 4353-1 «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру» Андрія Портнова, Святослава Олійника та Володимира Пилипенко, зареєстрований у Верховній Раді.
Ключові слова: Закон України «Про адвокатуру», надання безоплатної правової допомоги, 47 стаття кримінально-процесуального Кодексу   України.
Рассмотрены  законопроекты, представленные рабочими группами народных депутатов в Верховную Раду. В частности, проект о реформирования адвокатуры № 4353-1 «О внесении изменений к Закону Украини «Об адвокатуре» Андрея Портнова, Святослава Олийныка и Владимира Пилипенко, зарегистрированный в Верховной Раде,.
Ключевые слова:  Закон Украины «Об адвокатуре», предоставление безоплатной правовой помощи, 47 статья криминально-процесуального Кодекса Украины.
The bills presented by working groups of Deputies in Verhovna Rada are considered. In particular, the project about advocacy reforming № 4353-1 «Modification to Ukrainifn Law «About legal profession» by Andrey Portnov, Svjatoslav Olijnyk and Volodymyr Pylypenko, registered in Verhovna Rada.
Keywords: Ukrainian law “About Advocacy“, free of charge law aid, 47 article of Ukrainian Criminal Processual Code.