Головна Аналітика та судова практика Судова практика Щодо деяких особливостей відшкодування з Державного бюджету України надмірно сплаченого акцизного збору. Судова практика
Щодо деяких особливостей відшкодування з Державного бюджету України надмірно сплаченого акцизного збору. Судова практика

Про порушення суб’єктом господарювання порядку відшкодування акцизного збору встановленого нормами чинного законодавства України.

Позиція платника податків: при здійсненні господарської діяльності у суб’єкта господарювання не було обороту з реалізації підакцизних товарів, оскільки повернуті тютюнові вироби неналежної якості, що у подальшому знищені, не є об’єктом оподаткування акцизним збором, а відтак зменшення платником податків зобов’язань із вказаного збору за відповідний період шляхом подання уточнюючих розрахунків є правомірним та обґрунтованим.

Позиція ОДПС: при реалізації тютюнових виробів у платника податків у силу вимог чинного законодавства виник обов’язок щодо сплати акцизного збору, тоді як подальше повернення підприємству неякісної продукції не може вважатись помилкою при його обчисленні. Крім того, законодавством передбачено виключний перелік підстав повернення акцизного збору, проте знищення неякісної підакцизної продукції не є підставою для такого відшкодування.

Рішення суду: Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ), підтримуючи позицію органу ДПС, зазначив наступне. Так, за результатами проведення виїзної планової перевірки АТЗТ «ВАТ - П» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено акт, яким суб’єкту господарювання донараховано зобов’язання з акцизного збору та застосовано штрафні санкції.

Не погоджуючись із донарахованими сумами податкових зобов’язань АТЗТ «ВАТ - П» звернулося до суду з позовом про визнання дій державного податкового органу неправомірними та скасування податкового повідомлення –рішення.

Рішенням суду першої та апеляційної інстанції позов АТЗТ «ВАТ - П» задоволено.

Вважаючи, що при винесенні рішення судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, і як наслідок винесено рішення, що не у повній мірі ґрунтується на законі, орган ДПС звернувся із касаційною скаргою до ВАСУ, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити суб’єкту господарювання у задоволенні позову повністю.

За результатами перегляду скарги ВАСУ дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно висновків лабораторії, повернуті покупцями тютюнові вироби, були вилученні з реалізації з підстав їх не відповідності вимогам якості та закінчення гарантійного терміну зберігання. За актами від 30.09.05 АТЗТ «ВАТ - П» знищено вказані тютюнові вироби та марки акцизного збору, якими марковані такі тютюнові вироби, що стало підставою для зменшення суб’єктом господарювання зобов’язань з акцизного збору за вересень 2005 року шляхом подання уточнюючого розрахунку, внаслідок самостійного виявлення помилок у його звітності.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо повернення платникові податків сплаченого акцизного збору у зв’язку із знищенням неякісної підакцизної продукції.

При цьому, суди попередніх інстанцій підчас розгляду справи, помилково ототожнивши поняття обороту з реалізації та доходу з реалізації, дійшли неправильного висновку щодо відсутності у АТЗТ «ВАТ - П» за даних обставин об’єкта оподаткування.

Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» (далі - Декрет) акцизний збір – це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Положеннями ч. 1 ст. 3 Декрету визначено, що об’єктом оподаткування є, зокрема, обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), у тому числі, з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги) безоплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовленої з давальницької сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Декрету датою виникнення податкових зобов’язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася будь-яка з подій, що настала раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оптова торгівля товарів, що продаються, а у разі продажу товарів за готівкові кошти – дата їх оприбуткування у касі платника цього податку, за відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

або дата відвантаження (передачі) такої продукції.

Аналіз вищезазначених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що обов’язок зі сплати акцизного збору виникає при реалізації платником певної номенклатури товарів. Тобто, оборот з реалізації підакцизного товару вважається здійсненим з моменту настання першої події, з якою пов’язують виникнення обов’язку щодо сплати акцизного збору, незалежно від подальшого отримання доходу платником з цього обороту.

Разом з цим, чинне податкове законодавство передбачає спеціальні підстави повернення акцизного збору платникові.

Так, згідно із п. 17 ст. 7 Закону України від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» марки акцизного збору, не використані для маркування товарів через їх пошкодження, приймаються від покупців марок для утилізації з відшкодуванням фактично сплачених сум акцизного збору відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.04 № 567 (далі – Положення № 567). Плата за марки акцизного збору поверненню не підлягає.

Відповідно до п. 25 зазначеного Положення не використанні (у наслідок пошкодження) марки приймаються для знищення. Сплачена сума акцизного збору відшкодовується покупцям або за їх бажанням зараховується у рахунок майбутніх платежів, крім суми акцизного збору, сплаченої у рахунок погашення податкового векселя.

За змістом п. 27 Положення № 567 оформлені належним чином пошкодженні марки повертаються їх продавцю. Продавець складає акт про знищення пошкодження марок. Перший примірник акта разом із заявою платника про повернення сплаченої суми акцизного збору або про зарахування її у рахунок майбутніх платежів залишається у продавця.

Аналогічний порядок поширюється і на партію неякісної продукції, що повертається покупцем підприємству – виробнику.

Таким чином, правова конструкція повернення акцизного збору платникові, що здійснюється у формі відшкодування чи зарахування суми цього збору у рахунок майбутніх платежів, передбачає обов’язкове знищення марок з обумовлених підстав.

При цьому, законодавством встановлений тотожній порядок знищення марок як у разі їх пошкодження, так і у разі повернення платникові податку неякісного товару, а відтак і правові наслідки утилізації марок з цих обох підстав повинні бути аналогічними.

Отже, у разі знищення підприємством – виробником марок акцизного збору з причин повернення цьому підприємству підакцизної продукції внаслідок її невідповідності якісним характеристикам, таке підприємство має право на повернення відповідних сум акцизного збору шляхом їх відшкодування (зарахування) у рахунок майбутніх платежів акцизного збору.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181-III) заяви на повернення надмірно сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, право позивача на повернення надмірно сплаченого акцизного збору внаслідок знищення марок акцизного збору з причин повернення неякісної продукції мало бути реалізовано шляхом подання відповідної заяви у порядку наведеного припису закону.

Втім, як вбачається з установлених судами обставин справи, для повернення надмірно сплаченого акцизного збору АТЗТ «ВАТ - П» було подано до органу ДПС уточнюючий розрахунок за вересень 2005 року.

За змістом абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-III уточнюючий розрахунок подається платником податків у разі самостійно виявленої помилки у показниках раніше поданої податкової декларації.

Оскільки фактично у даному разі помилки під час обчислення та сплати акцизного збору у вересні 2005 року з реалізованої тютюнової продукції АТЗТ «ВАТ - П» допущено не було, то подання уточнюючого розрахунку за названий податковий період суб’єктом господарської діяльності здійснено не правомірно.

За таких обставин дії державного податкового органу по донарахуванню податкових зобов’язань суб’єкту господарювання із акцизного збору за оспорюваним податковим повідомленням – рішенням є обґрунтованим.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами розгляду касаційної скарги органу ДПС прийняв рішення, яким її задовольнив, скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції у позові суб’єкту господарювання відмовив.
 
Заступник директора Юридичного
департаменту ДПА України – начальник відділу                                                            В.І. Розмош


17 сiчня 2011 | Юридичний департамент ДПА України
http://www.sta.gov.ua