Головна
Словник юридичних термінів

СЛОВНИК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

                                                            А

Абсолютна монархія - форма правління, за якою влада  (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі (цареві, королю, імператору).
Автократія (самодержавство) - система  управління,  що  виявляється  у  необмеженій  і безконтрольній владі однієї особи.
Автономія - відносно самостійні у здійсненні державної влади або місцевого самоврядування територіальні утворення у межах певної держави.
Авторитаризм - система влади, що  характерна для антидемократичних політичних режимів. Влада концентрується в руках однієї особи або одного державного органу, при цьому занижується або виключається роль представницьких інститутів влади, ущемля-ються основні політичні права і свободи. Крайня форма авторитаризму – тоталітаризм. 
Авторство - право визнавати особу автором творів науки, літератури і мистецтва.
Авторське право  - сукупність правових норм, якими регулюються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.
Адвокат - особа, яка надає фізичним і юридичним особам різні види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
Адвокатура - добровільне професійне об'єднання юристів, призначення якого полягає у наданні, у випадках і у порядку, передбачених законодавством, юридичної допомоги громадянам та організаціям.
Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності, яка полягає у по-кладенні на фізичних осіб, які вчинили адміністративне (в сфері управлінських відносин) правопорушення, санкцій особистого, майнового чи морального характеру.
Адміністративне законодавство - сукупність нормативно-правових актів, що регламентують  суспільні відносини, які виникають в процесі державного управління та у зв'язку зі здійсненням державними органами діяльності управлінського характеру.
Адміністративне затримання - захід адміністративно–правового припинення та забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Адміністративні правопорушення (адміністративний проступок) — протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на  громадський порядок, власність,  права і свободи громадян,  на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. (ст.9.КпАПП )
Адміністративне стягнення - міра відповідальності , що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання  законів України, поваги до правил  співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.(ст23.КпАПП )
Активне виборче право - право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.
Акціонерне товариство -  господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.                                                                                                                                 
Амністія - рішення компетентного органу державної влади про повне або часткове звільнення від покарання певної категорії засуджених за вчинення злочину, про скорочення призначеного їм  судом строку покарання або заміну його м'якшим покаранням,  припинення порушеного кримінального переслідування.
Антидемократичний державний режим - державний режим, при якому суттєво утруднюються можливості реалізації прав і свобод громадян, а реальна влада зосереджується в руках неконтрольованої народом групи осіб чи в руках однієї особи.
Апарат органів виконавчої влади - організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень.
Акт юридичний - акт ( офіційний документ) волевиявлення держави, формально обов’язковий для виконання.
Аліменти - кошти, наданні у визначених законом випадках одними особами на утримання інших, які потребують матеріальної допомоги.
Апеляційні суди – судові інстанції, що переглядають за апеляціями учасників процесу рішення нижчих судів, які ще не набули законної дії.
Апеляція - одна з форм оскарження судових рішень у цивільних і кримінальних справах до суду вищої інстанції, що має право переглядати справу.
Арбітраж - спосіб вирішення спорів, що розглядаються відповідальними, спеціально уповноваженими на це органами.
                                                                         Б
Багатодітні матері - матері, які виховують 3 і більше дітей віком до 16 років.
Банк - юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах.
Банківське право – сукупність правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків, їхні взаємовідносини з клієнтами, а також порядок здійснення ними банківських операцій.
Батьки - батько та мати, записані органами реєстрації актів громадянського стану в книзі народжень і свідоцтві про народження дитини.
Батьківство - факт походження дитини від певного чоловіка (батька).
Батьківські права та обов'язки - особисті й майнові права та обов'язки, які закон надає батькам (батькові і матері) для забезпечення належного виховання і матеріального утримання дітей, а також захисту їхніх прав та інтересів.
Безробітні - працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, справді шукають роботу та здатні приступити до праці.
Благодійна діяльність - безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.
Благодійна організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства, або окремої категорії осіб.
Бюджет - план утворення  і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються  органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим  та місцевими радами народних депутатів.
Бюджет державний – форма утворення і використання централізованого фонду коштів для забезпечення виконання функцій держави і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Бюджетна система України - сукупність бюджетів різних рівнів.
Бюджетний устрій  -  організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок  між окремими ланками бюджетної системи.
                                                                             В
Важкі роботи - роботи, пов’язані з підвищеною витратою працівником психічних або фізичних зусиль.                                                                                                                      
Верховенство закону - визначальна роль закону в правовій системі держави, в діяльності всіх суб’єктів права, насамперед державних органів і посадових осіб.                               
Ветерани військової служби - громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі 25 і більше років у календарному обчисленні і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України чи колишнього Союзу РСР, а також інваліди І та ІІ груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби.                                                 
Ветерани війни - особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території  інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни                                                                                                                     
Ветерани праці - особи, які сумлінно працювали в народному господарстві,  державних установах, організаціях та об’єднаннях громадян, мають трудовий стаж (жінки – 35 років, чоловіки – 40 років), вийшли на пенсію.                                                                                 
Вибори - процес, в результаті якого певна спільність людей шляхом голосування формує склад державного органу або місцевого самоврядування.                                                    
Виборчі цензи - сукупність умов, відповідність яким є підставою для допуску громадян до участі у виборах.                                                                                                                   
Виконавча влада - одна з гілок влади у державі за теорією поділу влади; сукупність повноважень і функцій по управлінню державою;                                              система державних органів і посадових осіб, що  здійснюють ці повноваження та функції.           
Вихідні дні – вільні від роботи дні, які надаються трудящим щотижня для відпочинку.      
Відповідальність конституційна – різновид юридичної відповідальності, що має склад-ний політично-правовий характер.                                                                                           
Відповідальність кримінальна – вид юридичної відповідальності, суть якого полягає у застосуванні судом від імені держави до особи, що вчинила злочин, державного примусу у формі покарання.                                                                                                                       
Відповідальність юридична – вид відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників передбачених законодавством санкцій, що забезпечується у приму-совому порядку державою.                                                                                                       
Відпустки – певний календарний період часу, що надається працівникам протягом року для відпочинку, відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, задоволення інших жит-тєво важливих потреб та інтересів зі звільненням від виконання трудових обов’язків і збе-реженням місця роботи (посади) та зарплати (допомоги) у випадках, передбачених зако-ном.                                                                                                                                               
Відпустка щорічна – вставлена законом кількість календарних днів безперервного відпо-чинку, які щорічно надаються працівникові власником або уповноваженим ним органом із збереженням місця роботи і середнього заробітку.                                                                
Відшкодування шкоди – цивільна правова компенсація майнових збитків, заподіяних правопорушенням.                                                                                                                      
Влада — здатність одного суб'єкта нав'язати свою волю іншому суб'єктові.                  
Внутрішні функції держави —державні функції, які здійснюються у межах даної держа-ви і в яких виявляється її внутрішня політика.                                                         Власність – належність засобів і предметів виробництва народові, а також відповідним фізичним або юридичним особам.                                                                                             
Володіння – фактичне утримування речей, що має юридичне значення, тобто захист від порушення.
                                                                          Г
Галузь права — певна сукупність правових норм, що мають загальний предмет і метод правового регулювання.
Галузь законодавства — сукупність усіх чинних нормативно-правових актів, що мають загальний предмет і метод правового регулювання.
Гіпотеза — частина норми права, в якій встановлюються умови, за наявності яких діє правило, що встановлене в її диспозиції.
Господарське товариство - підприємства, установи, організації, створені на засадах уго-ди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Громадянин —фізична особа (індивід), яка має громадянство даної держави.
Громадянство — необмежений у просторі й часі правовий зв'язок особи з конкретною державою, який зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав і обов'язків.
Громадянське суспільство — незалежна, але взаємодіюча з державою форма співжиття людей, яка забезпечує найсприятливіші умови для діяльності громадян та їх об'єднань у всіх сферах суспільних відносин.
                                                                           Д
Делікт — порушення цивільно-правових норм, за яке передбачена цивільно-правова (майнова) відповідальність.
Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопо-рушення.
Демократична держава — держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюра-лізм, свобода й рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо.
Демократичний державний режим — державний режим, при якому реально забезпечу-ється реалізація широкого кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впливати на формування та діяльність державних органів.
Держава — особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціаль-ний апарат управління й примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни.
Державний апарат — система органів держави, які виконують управлінські функції.
Державна влада — здатність держави за допомогою державного апарату підкорювати своїй волі поведінку людей та їхніх об'єднань.
Державна служба - спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституційних цілей і функцій держави.
.Державний режим — сукупність форм і методів здійснення державної влади.
Державний орган — особа або група осіб, організованих у встановленому законом по-рядку, які виступають від імені держави і у зв'язку з чим наділені державно-владними по-вноваженнями.
Державний суверенітет — повновладдя й незалежність держави, що полягають у її праві за власним розсудом вирішувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої іншої держави.
Державні комітети - центральні органи виконавчої влади, які безпосередньо не формую-чи урядову політику, покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи між секторного характеру.
Державні підприємства — організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.
Державні установи — організації, які здійснюють функції держави, пов'язані зі створен-ням нематеріальних благ.
Деспотія — влада абсолютного монарха, особа якого обожнюється, тому відкидається не-обхідність додержуватися законів і моральних норм, що робить його владу дійсно нічим не обмеженою.
Джерело підвищеної небезпеки — об'єкт, експлуатація якого пов'язана з підвищеною ймовірністю завдання шкоди оточенню.
Джерело (форма) права — засіб  зовнішнього виразу права, за допомогою якого воно на-буває формальної визначеності та загальнообов'язковості.
Диктатура — необмежена політична, ідеологічна та економічна влада, яка здійснюється певною групою осіб на чолі з лідером, ім’я якого може дати назву тому чи іншому прав-лінню (бонапартизм, сталінізм і т. ін.).
Диспозиція — частина норми права, в якій визначається певне правило поведінки, тобто те, що суб'єкт повинен (або може) робити чи не робити.
Дисциплінарна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що виникає за по-рушення дисципліни у сфері трудових відносин і полягає в накладанні на винних мір дис-циплінарного характеру:  догани чи звільнення.
Дієздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати й здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Договір житлового найму — письмовий документ, укладений на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (громадянином, на чиє ім'я видано ордер), що передбачає прави-ла користування житлом, права та обов'язки сторін із утримання жилого будинку і прибу-динкової території.
 Договір – взаємна угода між двома чи більше особами, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення правовідносин.
Договір купівлі – продажу - усна або письмова угода за якою одна сторона (продавець) зобов’язується передати майно у власність іншій стороні (покупцеві), а друга сторона зо-бов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.                             Договір оренди землі - угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендо-давець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для гос-подарського використання на обумовлений договором строк.
Договір позики -  договір за яким одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родови-ми ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Дольова відповідальність — вид цивільно-правової відповідальності, за якої кожний з боржників несе відповідальність перед кредитором лише в межах тієї її частини (долі), яка встановлена для нього законом чи договором.
Дуалістична монархія — монархія, в якій законодавча влада переходить до представни-цького виборного органу (парламенту), а монарх зберігає у своїх руках виконавчу владу і по своїй волі формує уряд, відповідальний перед ним.
                                                                           Е
Екологічна безпека — стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечу-ється запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здорові людей.
Екологічне законодавство — система нормативно-правових актів, які регламентують суспільні відносини у сфері раціонального використання і збереження природних ресур-сів.
Екологічне право — система правових відносин, якими регулюються суспільні відноси-ни з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання при-родних ресурсів (екологічні відносини).
Екологічне правопорушення — протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що порушує встановлений в Україні екологічний правопорядок.
Екологічні права та обов'язки громадян України — система юридично закріплених за громадянами повноважень та зобов'язань в екологічній сфері.
                                                                          Ж
Житло — готовий жилий будинок чи інше жиле приміщення, придатне для проживання в ньому людей.
Житлове законодавство — сукупність нормативно-правових актів, які регулюють умови і порядок надання житлових приміщень громадянам, користування і розпорядження ними.
Житлове право України — сукупність правових норм, що регулюють житлові правовід-носини між громадянами та громадян із державними та громадськими організаціями у процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на житло.
Житловий фонд (громадський) — сукупність жилих будинків та інших жилих примі-щень, що належать  кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілкам та іншим громадським організаціям.
Житловий фонд (державний) — сукупність жилих будинків та інших жилих приміщень, що знаходяться у власності місцевих рад народних депутатів, державних підприємств, установ, організацій і призначаються для проживання людини і громадянина.
Житловий фонд (індивідуальний) — сукупність жилих будинків (приміщень), що зна-ходяться в особистій і приватній власності.
Житловий фонд будівельних кооперативів (ЖБК) — сукупність жилих будинків, що належать житлово-будівельним кооперативам і призначаються для проживання членів БК.
Житлові чеки - приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і ви-користовуються при приватизації державного житлового фонду.
                                                                             З
Закон — нормативно-правовий акт, який регулює найважливіші суспільні відносини, приймається колегіальним представницьким органом державної влади (парламентом) або всенародним голосуванням (референдумом) і має вищу силу порівняно з іншими норма-тивно-правовими актами.
Законодавство — сукупність законів (актів найвищої юридичної сили, які видаються па-рламентом) даної держави.
Законність — правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нор-мативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.
Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійсне-ні ці витрати.
Звичай — правило поведінки людей, яке склалося історично, у результаті багаторазового повторення в певних ситуаціях, а тому виконується автоматично.
Земельне законодавство —сукупність нормативно-правових актів, які регулюють земе-льні відносини з метою їх раціонального використання.
Землі водного фонду - землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехніч-ними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах во-дойм під смуги відведення.
Землі запасу - землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено.
Землі лісового фонду - землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.
Землі оздоровчого призначення - земельні ділянки, що мають природні лікувальні фак-тори, сприятливі для організації профілактики та лікування.
Землі рекреаційного призначення - землі, призначені для організованого масового від-починку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, розташовані поза землями оздоровчого призначення.
Злочин — суспільне небезпечне, протиправне, винне й карне діяння, яке завдає чи може завдати суттєвої шкоди певним суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом.
Зовнішні функції держави — державні функції, що здійснюються в процесі спілкування держави з іншими державами та міжнародними організаціями і в яких виявляється її зов-нішня політика.
                                                                             І
Імперія — велика багатонаціональна держава, яка створювалась шляхом насильницького (рідше — добровільного) приєднання незалежних держав або частин інших держав.
Інкорпорація — об'єднання чинних нормативних актів в одному збірнику на основі пев-ного критерію (за алфавітом, за хронологією, за предметом правового регулювання тощо) без зміни їх внутрішнього змісту.
Інститут права — частина норм певної галузі права, яка регулює конкретний вид чи сто-рону однорідних відносин.
Історичний тип держави і права — сукупність певних рис і ознак, які на різних етапах розвитку людства визначають соціальну сутність держави й права, тобто їх спрямованість па задоволення інтересів та потреб певного панівного класу.
                                                                               К
Казус — подія, настання якої не викликане навмисною або необережною поведінкою осо-би, або випадкові дії, які мають ознаки правопорушення за винятком вини особи, що їх скоїла.
Кодекс —закон, у якому об'єднуються й систематизуються правові норми, що регламен-тують певну сферу суспільних відносин.
Кодифікація — об'єднання зі змінами їх внутрішнього змісту чинних нормативних актів у єдиний внутрішньо узгоджений акт.
Колективний договір — угода, що укладається між власником і найманими працівника-ми (колективом усіх, кому власник надає роботу) і регулює виробничі, трудові й соціаль-но-економічні відносини сторін з метою узгодження їх інтересів на підприємствах, в уста-новах, організаціях.
Консолідація — зведення в одне ціле кількох чинних нормативних актів.
Конституція — основний закон держави, в якому регламентуються найважливіші відно-сини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, право-вого статусу особи.
Конституційний закон — закон, який вносить певні доповнення, зміни, уточнення до тексту Конституції.
Конституційний суд - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.
Конфедерація — форма державного устрою, за якої держави створюють об'єднані органи для досягнення конкретних цілей (наприклад, військові) за збереження в інших питаннях цілковитої самостійності.
Конфіскація майна - примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого.
Концерни - статутні  об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, тран-спорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.
Корпоративні норми — правила поведінки, які встановлюються об'єднаннями людей (політичними партіями, громадськими організаціями) і є обов'язковими для їх членів.
Корупція - діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
Крайня необхідність — учинення діяння, яке підпадає під ознаки злочину, з метою від-вертання загрози інтересам держави й суспільства, інтересам чи правам даної або інших осіб, за умови, що ця небезпека не могла бути відвернута іншими засобами й завдана шко-да є менш значною, ніж та, якій запобігли.
Кредитор - громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними докумен-тами майнові вимоги до боржника.
Кримінальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, яка наступає за скоєн-ня злочину і полягає у застосуванні до винної особи виду і міри покарання, передбаченого Кримінальним кодексом.
                                                                               Л
Людина - біологічна істота, яка наділена членороздільною мовою, здатністю мислити, створювати і використовувати знаряддя праці.
                                                                              М
Материнство — правове становище жінки у зв'язку з народженням, утриманням і вихо-ванням дітей.                                                                                                                                  Методи правового регулювання — засоби, за допомогою яких норми права впливають на суспільні відносини (заборона, винагорода, встановлення відповідальності певного ти-пу тощо).
Механізм держави — система державних організацій, які забезпечують реалізацію функ-цій держави.
Міліція —державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Міністерства - центральні органи виконавчої влади, покликані формувати та реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя - (секторах державного управління), їх очолюють міністри, які за посадою є членами Кабінету Міністрів України і відповідно до цього мають статус політичних діячів (політиків).
Місцеве самоврядування — право певної територіальної громади (мешканців села, кіль-кох сіл, селища або міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Монархія — форма державного правління, за якої вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках однієї особи — монарха й передається як спадщина пред-ставникам правлячої династії.
                                                                                Н
Надра - частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Напівпрезидентська (змішана) республіка — форма республіканського правління, за якої президент обирається народом, але парламентові надаються певні повноваження що-до контролю за діяльністю президента під час формування уряду та здійснення виконавчої влади.
Народ — населення певної країни.
Народний суверенітет — повновладдя народу, здійснення ним своєї невід'ємної та непо-дільної влади самостійно й незалежно від будь-яких інших соціальних сил.
Народність — спільність людей, що проживають на одній території, зв'язані спільною мовою, особливостями психічного складу, культури і способу життя та інтими загальними цінностями, що закріплені у звичаях, традиціях та інших соціальних нормах.
Населення — сукупність людей, які проживають на певній території та здійснюють свою життєдіяльність у межах адміністративної чи політичної одиниці.
Національна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави й суспільства від наявних і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.
Національний суверенітет — повновладдя нації у вирішенні всіх питань її національного життя аж до реальної можливості створення самостійної національної держави.
Нація — спільність людей, які проживають на одній території, зв'язані загальними еконо-мічними відносинами, спільною мовою, культурою, одним законодавством, національни-ми інтересами, митними кордонами та іншими ознаками.
Необмежені монархії — монархії, в яких влада монарха ніким і нічим не обмежується, тобто у країні немає ні органів, ні законів, що могли б у якійсь мірі змінити або відмінити волю монарха.
Необхідна оборона — захист особою свого життя і здоров'я шляхом завдання шкоди на-падникові. Це дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Ст.36 ККУ.
Непереборна сила — надзвичайна подія (тобто явище, яке не залежить від волі людини), настання та шкідливі наслідки якої зобов'язана особа не могла ні передбачити, ні доступ-ними їй засобами відвернути.
Нормативний договір — правило поведінки, яке встановлюється за взаємною домовлені-стю кількох суб'єктів і яке визнається і забезпечується державою.
Нормативно-правовий акт — виданий уповноваженим державним органом офіційний письмовий документ, у якому закріплюються норми права.
Норми права — формально визначені або санкціоновані державою загальнообов'язкові правила поведінки загального характеру, реалізація яких забезпечується державними при-мусовими заходами.
Норми моралі — соціальні норми, які регулюють поведінку людей шляхом її оцінки з то-чки зору категорій добра і зла.
Нотаріат — система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати беззаперечні права і факти, що мають юридичне значення, а також інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.
                                                                              О
Обов'язок (юридичний) — передбачені правом міра й вид необхідної поведінки суб'єкта.
Об'єкти правовідносин — соціальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у право-відносини.
Об'єкт правопорушення —суспільні відносини, які охороняються правом і на які дане правопорушення посягає.
Об'єктивна сторона правопорушення — зовнішній вираз протиправного діяння.
Об'єктивне право — сукупність усіх чинних у державі правових приписів, які встанов-люють, змінюють чи скасовують загальнообов'язкові правила поведінки і реалізація яких забезпечується можливістю застосування державного примусу.
Обмежені монархії — монархії, в яких влада монарха в тій чи іншій мірі обмежується по-вноваженнями певних державних органів.
Опіка —засіб охорони і захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх, що не досягли 14 років і лишилися без батьківського піклування, а також повнолітніх осіб, яких суд визнав недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.
Органічний закон — закон, на необхідність існування якого прямо вказує Конституція.
Ордер на жиле приміщення — письмове розпорядження на заселення жилого примі-щення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самов-рядування чи місцевої державної адміністрації.
Особа — людина як суб'єкт, що має індивідуальні інтелектуальні та інші ознаки й усвідо-млює себе членом спільності таких же суб'єктів.
Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином
Охлократія —влада, яка орієнтується на вимоги натовпу й водночас намагається викори-стати його для досягнення своїх цілей.
Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, са-нітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних  заходів та засобів, спрямованих на збе-реження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Охорона тваринного світу - система правових, організаційних, економічних, матеріаль-но-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раці-ональне використання об'єктів тваринного світу.
                                                                              П
 Парламентарна (конституційна) монархія — монархія, в якій влада монарха в усіх сферах здійснення державної влади суттєво обмежується: йому надаються лише формаль-ний статус глави держави і виключно представницькі повноваження.
Первісний лад — суспільно-економічна формація, певний тип суспільства, що характери-зується колективною формою об’єднання людей, які спільно виробляли примітивні знаря-ддя праці, засоби до існування, де панували колективна власність і суспільна влада.
Перспективна (позитивна) юридична відповідальність — сумлінне виконання суб'єк-том всіх правових приписів.
Підгалузь права — частина галузі права, яка складається з норм, що регулюють суспільні відносини певного виду.
Підзаконний акт — правовий акт, який видається уповноваженими на те державними органами (Президентом, Кабінетом Міністрів тощо) на основі й на виконання законів.
Підприємницька діяльність - самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгів-лею з метою одержання прибутку.
Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридич-ної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Ст.1 Закону України “Про підприємства в Україні”
Піклування — засіб охорони і захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолі-тніх віком від 14 до 18 років, а також громадян, яких суд визнав обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, та осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права й виконувати свої обов'язки.
Повне товариство - товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємниць-кою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства своїм майном.
Податки — обов'язкові платежі, що їх сплачують юридичні особи та населення до бю-джету в розмірах і в строки, передбачені законом.
Поділ влади — модель побудови державного апарату, згідно з якою влада в державі має поділятися між законодавчими, виконавчими та судовими органами.
Політика — специфічна діяльність представників різних класів (людей або їхніх об'єд-нань), спрямована на здійснення своєї влади в суспільстві.
Політична влада — здатність окремих суб'єктів диктувати свою волю суспільству, спря-мовувати його розвиток у відповідності зі своїми потребами та інтересами.
Політична партія - об'єднання громадян прихильників певної загальнонаціональної про-грами суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і пред-ставництво в їх складі.
Політична система суспільства — сукупність державних та недержавних (громадських) організацій, які беруть участь у політичних відносинах.
Помилування —повне або часткове звільнення конкретної особи від відбування криміна-льного покарання, заміна призначеної їй судом міри покарання або не відбутої його час-тини м'якшим покаранням.
Право — система загальнообов'язкових правил поведінки, що встановлені або санкціоно-вані державою і забезпечуються її примусом.
Право власності - врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користу-вання і розпорядження майном.
Правова держава — держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповіда-льна за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.
Правова поведінка — передбачена нормами права соціальне значуща поведінка індиві-дуальних чи колективних суб'єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.
Правовий звичай—звичай, схвалений державою і виконання вимог якого забезпечується державним примусом.
Правовий (судовий або адміністративний) прецедент — рішення по конкретній судовій чи адміністративній справі, яке стає обов'язковим зразком при вирішенні у майбутньому аналогічних справ.
Правовий статус особи — сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'яз-ків громадян і гарантій їх здійснення.
Правовідносини — специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та обов'язків, установлених нормами права.
Правоздатність — передбачена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Правомірна поведінка — суспільно - необхідна, бажана й допустима, під кутом зору ін-тересів громадянського суспільства, поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, що полягає у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.
Правоохоронні органи — органи, які держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульованих правом.
Правопорушення — суспільне небезпечне, шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, за яке може бути накладене покарання чи стягнення.
Правопорядок — відповідність суспільних відносин приписам норм права.
Правосуб'єктність — здатність бути суб'єктом права (учасником правовідносин).
Працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі або організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Предмет правового регулювання — певні суспільні відносини, які врегульовуються да-ною сукупністю правових норм (наприклад, відносини, пов'язані з власністю, з відноси-нами у сім'ї тощо).
Президентська республіка — республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках — і глави уряду, належать президенту, який обирається непарламентським шля-хом (а саме — громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.
Приватизація державного житлового фонду — відчуження, тобто безоплатна передача чи продаж із державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квар-тир чи приміщень, які вони займають, а разом із ними — господарських споруд, що до них належать
Прокурор – посадова особа, яка наділена повноваженнями щодо здійснення прокурорсь-кого нагляду.
Пропорційна виборча система — виборча система, у відповідності з якою депутатські мандати розподіляються між виборчими об'єднаннями (партійними списками кандидатів) пропорційно кількості голосів виборців, поданих за кожний список.
Проступки — правопорушення, які порушують приписи норм права, але не досягають рівня суспільної небезпеки, притаманної злочинам.
                                                                           Р
Реквізиція - вилучення державного майна у власника в державних або громадських інте-ресах з виплатою йому вартості майна (реквізиція).
Релігійні норми — правила поведінки, які містяться у тих чи інших релігійних вченнях.
Республіка — форма державного правління, в якій вищі державні органи обираються на-селенням або формуються загальнонаціональним представницьким органом влади.
Ретроспективна (негативна) юридична відповідальність - закріплений в законі обов'я-зок правопорушника притерпіти з боку держави певні санкції за скоєне правопорушення.
Рід — первинний виробничий, соціальний та етнічний колектив людей у докласовому суспільстві, який засновується та існує здебільшого на кровно-родинних зв'язках.
                                                                           С
Санкція — частина правової норми, в якій містяться вказівки на ті негативні наслідки, що наступають для суб'єкта у разі невиконання ним правил, визначених у диспозиції, або умов, встановлених у гіпотезі норми права.
Система права — внутрішня організація права, що полягає в єдності й погодженості пра-вових приписів певної держави.
Систематизація законодавства — упорядкування чинного нормативно-правового мате-ріалу, об'єднання його в єдину внутрішньо узгоджену систему.
Сімейне законодавство — сукупність нормативно-правових актів, які регулюють особи-сті і пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу і належності до сім'ї.
Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї.
Скарб - зариті в землі або приховані іншим способом валюта, валютні та інші цінності, власник яких невідомий або в силу закону втратив на них право.
Склад злочину — сукупність передбачених кримінальним законом об'єктивних і суб'єк-тивних ознак, за якими суспільне небезпечне діяння визнається злочином.
Служба безпеки України - державний правовий орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Солідарна відповідальність — вид цивільно-правової відповідальності, за якої кредитор має право па свій розсуд вимагати від усіх або від кожного з боржників окремо повного або часткового виконання зобов'язання (наприклад, повернення боргу).
Соціальне забезпечення — державна система матеріального забезпечення й соціального обслуговування громадян у старості, у випадках хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника та в інших випадках, коли людина цього потребує.
Соціальне страхування загальнообов’язкове державне - система прав, обов'язків і га-рантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечен-ня громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втра-ти годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Соціальні норми — правила поведінки, які регулюють поведінку людей у суспільстві.
Спадщина — майно (в тому числі гроші, цінні папери) і сукупність майнових прав та обов'язків громадянина (спадкодавця), які після його смерті переходять до іншого суб'єкта (спадкоємця).
Співучасть - умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину.
Споживач - громадянин, який придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (робота, послуги) для власних побутових потреб.
Страйк — одночасна колективна відмова продовжувати роботу до задоволення вимог щодо виконання передбачених у законодавстві або в колективному договорі умов органі-зації праці.
Суб'єкт правопорушення — суб'єкт, який вчинив правопорушення.
Суб'єкти правовідносин (суб'єкти права) — учасники (сторони) правовідносин, які по-в'язані взаємними суб'єктивними правами і юридичними обов'язками.
Суб'єктивна сторона правопорушення — внутрішнє психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків.
Суб'єктивне право (право громадянина) — передбачена певною нормою права можли-вість суб'єкта поводити себе певним чином.
Субсидіарна відповідальність — вид цивільно-правової відповідальності іншої особи за зобов'язаннями основного боржника, який не може цілком або частково їх виконати.
 Суд -  Орган  держави, що здійснює правосуддя в формі розгляду та роз рішення кримі-нальних, цивільних , адміністративних та деяких інших категорій справ у встановленому законом порядку.
Суддя – посадова особа держави, яка є носієм судової влади.
Суспільна влада — управління справами первинної спільності (роду, фратрії, племені), що здійснювалося всіма дорослими членами на загальних зборах, радах старійшин.
Суспільний порядок — порядок у суспільстві, який відповідає вимогам всього комплек-су соціальних норм.
Суспільство — це форма життєдіяльності людей, яка склалась історично і відокремилась від оточуючої людей природи.
                                                                          Т
Теократія — зосередження державної влади в руках духовенства або особисто глави цер-кви, що тягне за собою підвищення ролі релігійних норм у регулюванні суспільного та особистого життя, здійснення судочинства на основі релігійних догматів, перетворює державу на інструмент проведення політики в інтересах панівної церкви тощо.
Територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, сели-ща, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або доброві-льне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Територіальний устрій — поділ території держави на певні складові частини, взаємовід-носини цих частин території держави між собою, між ними та державою в цілому.
Тиранія — влада, яка встановлюється і здійснюється шляхом відкритого, нічим не замас-кованого насильства і жорстоко карає будь-яку незгоду і спроби протесту проти дій влад-них структур.
Тоталітаризм — антидемократичний державний режим, за якого фактично панує одна політична партія, яка зростається з державним апаратом, установлюються жорстка централізація в управлінні й партійно-державний контроль за всіма сферами суспільного життя.
Третейський суд - одноособовий арбітр  або колегія арбітрів.
Трудова дисципліна — необхідність додержання учасниками трудового процесу порядку й правил, закріплених у нормах права.
Трудовий договір — угода між працівником і власником (роботодавцем), за якою пер-ший бере на себе зобов'язання виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою, а другий зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забез-печувати певні умови праці.
Трудове законодавство — сукупність правових норм, які регламентують суспільні відно-сини, що виникають при застосуванні праці найманих працівників у процесі виробничої діяльності.
                                                                         У
Угоди - дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення ци-вільних прав та обов'язків.
Унітарна держава — єдина централізована держава, що не має у своєму складі держав-них утворень і територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (об-ласті, райони, провінції тощо).
                                                                         Ц
Цивільне законодавство — сукупність нормативно-правових актів, які регулюють май-нові відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням матеріальними благами, а також деякі особисті стосунки, пов'язані з майновими (наприклад авторське право) та виключно особисті немайнові відносини, об'єктами яких можуть бути, напри-клад, ім'я, честь, гідність.
Цивільно-правова відповідальність — вид юридичної відповідальності, яка виникає у фізичної чи юридичної особи при невиконанні договірних зобов'язань або завданні майнової шкоди чи порушенні особистих немайнових прав (посягання на честь, гідність особи) і полягає у покладанні на винних обов'язку відшкодувати заподіяні потерпілим збитки.
Цивільно-правовий договір —угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Цивільно-правові договори є найпо-ширенішим видом цивільно-правових угод.
                                                                          Ф
Фактичний зміст правовідносин — рівень реально здійснюваних учасниками правовід-носин їх юридичних прав і обов'язків.
Федерація — держава, до складу якої входять кілька державних утворень (суб'єктів феде-рації).
Фізичні особи —індивіди (громадяни України, особи без громадянства, іноземці та особи з подвійним громадянством), які наділені законом цивільною правоздатністю та дієздатні-стю.
Форма держави — комплексне поняття, яке характеризує державу щодо форми правлін-ня, форми державного устрою та державного режиму.
Форма державного правління — порядок організації вищих державних органів, що ви-значає їхні структуру, компетенцію та взаємодію.
Форма державного устрою — територіальний поділ держави, взаємовідносини її складо-вих частин між собою і державою в цілому та відповідну організацію державних органів.
Функції держави — основні напрями діяльності держави, в яких дістають своє виражен-ня її сутність та соціальне призначення.
Функції права — основні напрями впливу права па суспільні відносини.
Ч
Червона книга України - основний державний документ, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження і науково обґрунтованого відтворення.
                                                                             Ш
Шлюб — юридичне оформлений добровільний, вільний і рівноправний союз чоловіка і жінки, який породжує їхні взаємні права й обов'язки, спрямовані на створення сім'ї, наро-дження і виховання дітей.
Штраф - грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністра-тивні, кримінальні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених  законами Укра-їни.
                                                                             Ю
Юридична відповідальність — закріплений у законі обов'язок правопорушника зазнати з боку держави певних санкцій за скоєне ним правопорушення.
Юридичний зміст правовідносин — зафіксовані в юридичних нормах , права та обов'яз-ки учасників правовідносин.
Юридичні (спеціальні) гарантії — правові засоби (юридичні норми та інститути), пок-ликані забезпечувати реальність прав та обов'язків особи.
Юридичні особи — організації, підприємства чи установи, що мають відокремлене май-но, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та виконувати обов'язки, бути позивачами й відповідачами в суді, арбітражі.
Юридичні факти — конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують на-стання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення правових відно-син.
Юрисдикція — передбачена законом компетенція відповідних державних органів давати правову оцінку фактам, вирішувати правові спори, застосовувати юридичні санкції до правопорушників.